Laue
Українська

Кристалографія коротко

Кілька сторінок, щоб зрозуміти, чим займається Laue. Тут показано, що таке кристал і як описують його симетрію. Далі — як дифракція дає змогу його побачити і через які етапи проходять від невідомого зразка до положень його атомів.

Кристал: ґратка і мотив

Кристал — це розташування атомів, яке точно повторюється в усіх трьох напрямках простору. Його описують у два кроки.

Часто кажуть коротко: кристал = ґратка + мотив. Три вектори a, b, c породжують ґратку, а побудований на них паралелепіпед — це елементарна комірка. Її шести параметрів (a, b, c, α, β, γ) і координат атомів, виражених у частках цих векторів, досить, щоб описати весь кристал.

Комірки бувають двох видів:

На площині ідея та сама, тільки векторів два: шпалери, плиткова підлога чи тканина — це «двовимірні кристали».

Замощення з плоскою групою p4gm
На площині: мотив, повторений ґраткою та симетріями плоскої групи p4gm.
Комірка кам'яної солі та її осі четвертого порядку
У просторі: гранецентрована кубічна комірка кам'яної солі з її осями четвертого порядку.
Формули

Вузол ґратки і довільна точка в дробових координатах:

r=u a+v b+w c,u,v,w∈Zx=x a+y b+z c\mathbf{r} = u\,\mathbf{a} + v\,\mathbf{b} + w\,\mathbf{c},\quad u, v, w \in \mathbb{Z} \qquad\qquad \mathbf{x} = x\,\mathbf{a} + y\,\mathbf{b} + z\,\mathbf{c}

Метричний тензор GG містить шість параметрів комірки; він дає відстані, кути й об'єм:

G=(a2abcos⁡γaccos⁡βabcos⁡γb2bccos⁡αaccos⁡βbccos⁡αc2),∣Δx∣2=ΔxTG Δx,V=det⁡GG = \begin{pmatrix} a^2 & ab\cos\gamma & ac\cos\beta \\ ab\cos\gamma & b^2 & bc\cos\alpha \\ ac\cos\beta & bc\cos\alpha & c^2 \end{pmatrix},\qquad |\Delta\mathbf{x}|^2 = \Delta\mathbf{x}^{\mathsf T} G\,\Delta\mathbf{x},\qquad V = \sqrt{\det G}

Симетрія, рівень за рівнем

Періодичність сильно обмежує можливі симетрії. Ґратка може мати лише осі обертання 1-го, 2-го, 3-го, 4-го або 6-го порядку: це кристалографічне обмеження. Правильне замощення п'ятикутниками неможливе, так само як і кристал із віссю 5-го порядку. Тому симетрії класифікують за рівнями, кожен з яких спирається на попередній.

  1. Точкова група об'єднує повороти, дзеркальні відбиття та інверсію, що залишають одну точку нерухомою. Вона каже, який вигляд має кристал здалеку, без розрізнення атомів: форму його граней, анізотропію його властивостей. Їх 32. Їх зображують у стереографічній проєкції і розподіляють за 7 кристалічними системами, від триклінної до кубічної.
  2. Ґратки Браве — це 14 способів розташувати вузли в просторі: примітивна (P), об'ємноцентрована (I), гранецентрована (F), базоцентрована (A, B або C), ромбоедрична (R).
  3. Просторова група поєднує одне й друге. Вона додає операції, що не мають точкового відповідника: гвинтові осі (поворот, за яким іде частина трансляції, як 21 або 42) і площини ковзного відбиття (відбиття, за яким іде половина трансляції). Усього 230 просторових груп і 17 плоских груп на площині. Їхній символ Hermann–Mauguin, наприклад Fm-3m або P2_1/c, вказує тип ґратки, а потім елементи симетрії вздовж головних напрямків.
  4. Позиції Вайкова класифікують точки комірки за їхньою локальною симетрією. Атом, що лежить на елементі симетрії, має в комірці менше копій, ніж атом у загальній позиції. Добуток його кратності на порядок симетрії позиції сталий. Це мова описів структур: «Na в 4a, Cl в 4b».
На площиніУ просторі
Кристалічні системи47
Точкові групи1032
Ґратки Браве514
Плоскі групи, просторові групи17230

Симетрія виявляється і у фізичних властивостях. Згідно з принципом Неймана, будь-яка властивість кристала має принаймні симетрію його точкової групи. Тому кубічний кристал оптично ізотропний. А п'єзоелектрика вимагає відсутності центра симетрії.

Стереограма точкової групи m-3m
Стереограма m-3m, точкової групи кам'яної солі: 48 еквівалентних положень довільного напрямку.

У Laue майстерня «Замощення» охоплює 17 плоских груп і 7 фризів. Майстерня «Кристал» охоплює 230 просторових груп з їхніми позиціями Вайкова, елементами симетрії в комірці та стереограмами.

Формули

Операція симетрії в позначеннях Зейтца: лінійна частина RR і трансляція t\mathbf{t} (дробова для гвинтової осі або площини ковзного відбиття):

{R ∣ t}:x⟼R x+t\{R\,|\,\mathbf{t}\} : \mathbf{x} \longmapsto R\,\mathbf{x} + \mathbf{t}

Кристалографічне обмеження: у базисі ґратки RR — цілочислова матриця, отже, і її слід цілий. Для повороту на кут 2π/n2\pi/n:

tr⁡R=1+2cos⁡2πn∈Z⟹n∈{1,2,3,4,6}\operatorname{tr} R = 1 + 2\cos\frac{2\pi}{n} \in \mathbb{Z} \quad\Longrightarrow\quad n \in \{1, 2, 3, 4, 6\}

Позиція Вайкова: її кратність mm (у стандартній комірці), порядок її симетрії позиції ∣S∣|S|, порядок точкової групи ∣P∣|P| і число вузлів у комірці ZґрZ_{\text{ґр}} (1 для P, 2 для I і C, 4 для F):

m⋅∣S∣=∣P∣⋅Zґр(кам’яна сіль, Fm3ˉm: Na в 4a, 4×48=48×4)m \cdot |S| = |P| \cdot Z_{\text{ґр}}\qquad\text{(кам'яна сіль, }Fm\bar{3}m\text{: Na в }4a,\ 4 \times 48 = 48 \times 4)

Побачити атоми: дифракція

Відстані між атомами, порядку ангстрема (10−10 м), надто малі для оптичного мікроскопа. Тому кристал освітлюють хвилею порівнянної довжини: рентгенівськими променями, нейтронами чи електронами. Кожен атом трохи розсіює хвилю. Оскільки кристал періодичний, ці хвилі додаються лише в певних напрямках, де утворюють чіткі плями — рефлекси. Макс фон Лауе спостерігав це 1912 року; Вільям Лоренс Брегг сформулював закон наступного року.

Брегівські піки мозаїки Пенроуза із симетрією 10-го порядку
Відомий виняток: квазікристал не періодичний, але дає чіткі піки із симетрією 10-го порядку, забороненою для кристалів (Шехтман, 1982; Нобелівська премія 2011 року).

У Laue дифракція замощення, квазікристала чи кристала перераховується після кожної зміни. Видно дозволені рефлекси, ті, що їх гасить група, і причину кожного згасання.

Формули

Обернена ґратка (за угодою кристалографів, без 2π2\pi) і міжплощинна відстань:

ai⋅aj∗=δij,Ghkl=h a∗+k b∗+l c∗,dhkl=1∣Ghkl∣(кубічна: 1d2=h2+k2+l2a2)\mathbf{a}_i \cdot \mathbf{a}^*_j = \delta_{ij},\qquad \mathbf{G}_{hkl} = h\,\mathbf{a}^* + k\,\mathbf{b}^* + l\,\mathbf{c}^*,\qquad d_{hkl} = \frac{1}{|\mathbf{G}_{hkl}|}\qquad\text{(кубічна: } \tfrac{1}{d^2} = \tfrac{h^2+k^2+l^2}{a^2}\text{)}

Закон Брегга і рівносильна йому умова Лауе (сфера Евальда, ∣k∣=1/λ|\mathbf{k}| = 1/\lambda):

2 dhklsin⁡θ=n λ⟺k′−k=Ghkl2\,d_{hkl}\sin\theta = n\,\lambda \qquad\Longleftrightarrow\qquad \mathbf{k}' - \mathbf{k} = \mathbf{G}_{hkl}

Структурний фактор — сума за атомами комірки (атомний фактор розсіяння fjf_j, фактор Дебая — Валлера BjB_j) — та інтенсивність:

Fhkl=∑jfj e−Bjsin⁡2θ/λ2 e2πi(hxj+kyj+lzj),Ihkl∝∣Fhkl∣2F_{hkl} = \sum_j f_j\, e^{-B_j \sin^2\theta/\lambda^2}\, e^{2\pi i (h x_j + k y_j + l z_j)},\qquad I_{hkl} \propto |F_{hkl}|^2

Згасання: ґратка F розміщує атом у x\mathbf{x} і в x+(0,12,12)\mathbf{x} + (0,\tfrac12,\tfrac12), (12,0,12)(\tfrac12,0,\tfrac12), (12,12,0)(\tfrac12,\tfrac12,0), звідки

Fhkl=F′(1+eiπ(k+l)+eiπ(h+l)+eiπ(h+k))={4F′h,k,l однакової парності0інакшеF_{hkl} = F'\left(1 + e^{i\pi(k+l)} + e^{i\pi(h+l)} + e^{i\pi(h+k)}\right) = \begin{cases} 4F' & h, k, l \text{ однакової парності} \\ 0 & \text{інакше} \end{cases}

Закон Фріделя (без аномального розсіяння): Fhˉkˉlˉ=Fhkl∗F_{\bar h\bar k\bar l} = F_{hkl}^{*}, тому Ihˉkˉlˉ=IhklI_{\bar h\bar k\bar l} = I_{hkl}.

Випромінювання та методи

Три види випромінювання доповнюють одне одного:

Метод далі визначає зразок:

Порошкова дифрактограма кам'яної солі, її плівка Дебая — Шеррера і таблиця її ліній
Кам'яна сіль у порошку: проіндексовані лінії, лінії, погашені ґраткою F, і плівка Дебая — Шеррера.

Як читати лауеграму. Кожна пляма походить від родини площин, яка взяла з білого пучка довжину хвилі Брегга. Площини діють як дзеркало: їхня нормаль — бісектриса кута між пучком і променем, що йде від кристала до плями. Тому з положення плями на плівці та відстані до плівки знаходять напрямок нормалі, а потім її індекси (h k l), проєктуючи її на осі комірки. Довжина хвилі кожної плями залишається невідомою: знімок дає орієнтацію кристала і його клас Лауе, але не міжплощинні відстані. У Laue лауеграма стежить за виглядом майстерні «Кристал», а наведення на пляму показує її індекси.

Три лауеграми: кам'яна сіль уздовж [001] на просвіт, кварц уздовж c, кам'яна сіль на відбиття
Кам'яна сіль уздовж [001] (симетрія 4mm), кварц уздовж c (3m), потім кам'яна сіль на відбиття.
Формули

Довжина хвилі нейтрона зі швидкістю vv та електрона, прискореного напругою UU (з релятивістською поправкою):

λn=hmnv,λe=h2meeU(1+eU2mec2)(λe≈2,5 пм за 200 кВ)\lambda_n = \frac{h}{m_n v},\qquad \lambda_e = \frac{h}{\sqrt{2 m_e e U\left(1 + \dfrac{eU}{2 m_e c^2}\right)}}\qquad(\lambda_e \approx 2{,}5\ \text{пм за } 200\ \text{кВ})

Формула Шеррера: розмір τ\tau кристалітів за шириною лінії на половині висоти β\beta (у радіанах, за вирахуванням інструментального розширення; K≈0,9K \approx 0{,}9):

τ=K λβcos⁡θ\tau = \frac{K\,\lambda}{\beta\cos\theta}

Від вимірювання до структури

Шлях від невідомого зразка до списку положень атомів складається з чотирьох етапів.

  1. Ідентифікувати. Порошкову дифрактограму порівнюють із базою відомих фаз. Це бази структур, як-от вільна Crystallography Open Database, або бази дифрактограм, як-от файл PDF ICDD. Найчастіше речовина вже відома, і на цьому аналіз закінчується.
  2. Індиціювати. Інакше шукають комірку, яка приписує індекси (h k l) усім лініям. Для кубічної комірки досить помітити, що значення 1/d² відносяться як цілі числа h² + k² + l². Потім згасання дають сумісні просторові групи.
  3. Розв'язати. Вимірювання дає інтенсивність рефлексів, |F|², але не їхню фазу. Без фази не можна відновити електронну густину: це фазова проблема. Її обходять кількома способами:
    • функція Паттерсона, яка обходиться без фаз і показує міжатомні вектори;
    • прямі методи, які вгадують фази за статистичними співвідношеннями (Нобелівська премія 1985 року);
    • charge flipping (перевертання заряду), що чергує пряме й обернене простори.
  4. Уточнити й перевірити. Модель припасовують до вимірювань методом найменших квадратів: положення, теплові коливання, а для порошку — увесь профіль дифрактограми (метод Рітвельда). Фактори розбіжності, як-от R і χ², кажуть, чи добра модель.

У Laue майстерня «Кристал» розраховує порошкову дифрактограму структури — зі справжніми атомами або без них. Вона читає реальне вимірювання і уточнює його (комірка, нуль, профіль ліній, фон). Вона індиціює невідоме вимірювання і пропонує сумісні групи. Синтез Фур'є для замощень теж показує фазову проблему: зі справжніми фазами мотив повертається, з випадковими — зникає.

Формули

Електронна густина — це перетворення Фур'є структурних факторів, кожен з яких має модуль і фазу φhkl\varphi_{hkl}; вимірювання дає лише модуль:

ρ(x)=1V∑hkl∣Fhkl∣ eiφhkl e−2πi(hx+ky+lz)\rho(\mathbf{x}) = \frac{1}{V}\sum_{hkl} |F_{hkl}|\, e^{i\varphi_{hkl}}\, e^{-2\pi i (hx+ky+lz)}

Функція Паттерсона обходиться без фаз; її піки розташовані на міжатомних векторах:

P(u)=1V∑hkl∣Fhkl∣2cos⁡2π(hu+kv+lw)P(\mathbf{u}) = \frac{1}{V}\sum_{hkl} |F_{hkl}|^2 \cos 2\pi(hu + kv + lw)

Уточнення за Рітвельдом мінімізує зважену розбіжність між виміряною дифрактограмою yiy_i і розрахованою yc,iy_{c,i}, точка за точкою; результат оцінюють за RwpR_{wp} і χ2\chi^2 (NN точок, PP параметрів):

S=∑iwi (yi−yc,i)2,wi=1σi2,Rwp=S∑iwiyi2,χ2=SN−PS = \sum_i w_i\,(y_i - y_{c,i})^2,\quad w_i = \frac{1}{\sigma_i^2},\qquad R_{wp} = \sqrt{\frac{S}{\sum_i w_i y_i^2}},\qquad \chi^2 = \frac{S}{N - P}

Щоб дізнатися більше

Для практики посібник описує кожну майстерню, а приклади відкриваються в Laue одним клацанням.